ЯК ДІЮЧА ВЛАДА НИЩИТЬ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ!
ХТО ВІДПОВІСТЬ ЗА ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ?
ШАНОВНІ СПІВВІТЧИЗНИКИ!
Дорогі українці, військовослужбовці, ветерани – учасники бойових дій, члени родин загиблих та зниклих безвісті, депутати, представники влади, усі кому не байдужа доля нашої стікаючої кров’ю неньки України!
Звертаюся до вас як колишній військовослужбовець, ветеран – УБД та рідний брат зниклого безвісті 27.02.2022 УКРАЇНЦЯ, який у перші години повномасштабного збройного вторгнення РФ на територію України намагався чинити опір окупантам в результаті чого потрапив у полон до ворога, а згодом просто зник і станом на зараз місце його перебування не відоме.
Одинадцять років в Україні триває війна, майже два з половиною роки триває повномасштабна війна. При цьому не видно її кінця і краю! Причиною тому, що я вирішив звернутися до УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА з даним зверненням, стало свавілля та зухвале порушення прав людини в нашій країні, при чому порушення з боку саме тих, хто мав би захищати ці права.
З міркувань дотримання таємниці слідства, триваючих службових перевірок та відкритих судових проваджень, розкриття повною мірою усіх аспектів справ, які хотілося б охопити даним зверненням з точки зору законності є передчасним.
Я викладу лише саму суть правопорушень з боку посадових осіб – суб’єктів владних повноважень та оприлюдню стислий опис результатів, яких вдалося досягнути станом на зараз діючи виключно в рамках правового поля.
У червні 2024 до мене звернулася родина військовозобов’язаного, який з 2021 року перебуває на обліку у лікаря-психіатра та має діагноз Біполярний афективний розлад (маніакально-депресивний психоз), поточний епізод помірної депресії. (F 31.3, F 31.6). Даний громадянин згідно рекомендації лікаря регулярно проходить обстеження та курс у психіатричних медичних закладах. Підтримувати стан свого здоров’я на належному рівні останньому вдається лише завдяки перебування під постійним наглядом лікаря-психіатра та щільному контролю з боку рідних, які слідкують за вчасним вживанням лікарських препаратів, які стабілізують стан хворого.
08.06.2024 військовозобов’язаний звернувся до Святошинського районного
в м.Києві ТЦК та СП, у якому останній перебуває на військовому обліку, з метою виконання вимог закону та належного оформлення військово-облікових документів. При цьому на надані військовозобов’язаним у відповідності до законодавства медичні документи представники ТЦК та ВЛК навіть не звернули уваги, не перевірили інформацію у відповідних реєстрах базах (банках) даних, а всупереч встановленій процедурі проведення медичної експертизи в Збройних Силах України «оформили усі необхідні документи» включаючи висновок ВЛК та визнавши особу придатною до військової служби в ЗСУ видали йому бойову повістку.
З моменту звернення рідних військовозобов’язаного до мене, почалася справжня «БОРОТЬБА ЗА ЖИТТЯ»! Письмові звернення до ТЦК та СП, Міністерства оборони України, медичних установ, в тому числі адвокатські запити не дали ніякого результату. Усі посадові особи суб’єктів владних повноважень, в один голос у своїх відписках посилаючись на зазначений у Конституції України громадянський обов’язок в один голос зазначають, що УСІ ГРОМАДЯНИ повинні захищати державу, а інші конституційні права, як навіть висловився гарант Конституції «…СТОЯТЬ НА ПАУЗІ». Однак не погодившись з такою позицією держави, після декількох місяців безуспішної тяганини було подано позов до Київського окружного адміністративного суду і ось тут почалася справжня трагікомедія.
Враховуючи те, що будучи військовим юристом але за «щасливим збігом обставин» виявившись ще й військовозобов’язаним, який стоїть на обліку у тому ж самому Святошинському РТЦК та СП, я опинився «під ударом самого «царя» – начальника вищезазначеної установи полковника Євгенія Яковчука. Після того, як мною було виявлено невідповідність даних у Реєстрі військовозобов’язаних та власному електронному військово-обліковому документі – відомості у цих двох документах значно відрізнялися один від іншого, 24.05.2025 до Святошинського РТЦК мною було подано заяву щодо усунення недоліків. Однак замість виправлення «помилки» полковник відкрив на мене «сезон полювання». У відповідь на мою заяву 22.06.025 мені надійшов лист та повідомлення (Додаток 7 до Порядку 560) про відмову у наданні мені відстрочки від призову, хоча у своїй заяві я навіть не просив мені її надати, так як згідно з чинним законодавством, ТЦК зобов’язане перевірити підстави та продовжити звільнення від мобілізації особам, яких було звільнено з військової служби за певних обставин. Слід зазначити що у січні 2024 мене було звільнено з лав ЗСУ у зв’язку з тим, що я є рідним братом особи, яка зникла безвісті 27.02.2022, під час перебування окупантів на території Київської області, що звільняє мене від мобілізації. 07.06.2025 в Резерв+ з’явилася повістка для проходження ВЛК. Все це спонукало мене звернутися з відповідним позовом до адміністративного суду та із відповідними заявами до Міністерства оборони України (МОУ), Державного бюро розслідувань (ДБР), Генеральної прокуратури України (ГПУ), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Уповноваженого Верховної ради України з прав людини (УВРПЛ), Служби безпеки України (СБУ), Президента України.
Виходячи зі змісту письмових відповідей від усіх вищеперерахованих органів, не важко зробити висновок – що держана політика органів управління країною полягає у знищенні української нації. Такий висновок зроблений не з міркувань мого власного світогляду чи моєї «образи на увесь світ», а з того, що відбувається в Україні і зокрема на фронті. Хоча я звільнився з війська, отримавши статус учасника бойових дій (УБД) – ветерана та маю вік близький до граничного, для проходження військової служби, я продовжую спілкування зі своїми побратимами і безпосередньо з командним складом своєї бригади. Я чудово усвідомлюю, що відбувається на лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) та з якими проблемами доводиться стикатися командирам підрозділів, до яких потрапляють особи, що мають проблеми зі здоров’ям, особливо з психічним. Людина, яка тримає свій стан на належному рівні лише за рахунок вживання ліків та контролю з боку третіх осіб, створює неабияку небезпеку для свого оточення, тому що отримання нею навіть незначного стресу однозначно призведе до негативних наслідків, а наявність у цей момент в її руках зброї, може призвести до непередбачуваних, в тому числі летальних випадків для побратимів. Водночас санітарні втрати особового складу у цьому випадку призведуть до втрати підрозділом боєздатності, який не зможе якісно відбивати ворожі атаки та як наслідок виникне велика імовірність втрати позицій, а як наслідок країни та знищення української нації.
З огляду на ситуацію, що виникла, комплекс вжитих заходів та реакцію на зазначені вище обставини посадових осіб держави, в тому числі військових, дозволяє зробити висновок, що особи, які якимось дивним чином опинилися в управлінні країною, свідомо створюють усі передумови для знищення (геноциду) українського народу. При цьому це свавілля чиниться по усій українській території і зокрема у Збройних Силах України, де права військовослужбовців зведені нанівець. Ці твердження мають юридично обґрунтоване підґрунтя, яке набуте під час служби в 67-мій бригади. Всупереч існуючим правовим нормам, права бійців в українській армії майже знищенні. Це демотивує наших захисників, примушує все частіше замислюватись над доцільністю ризикувати своїм здоров’ям та життям. Лише прагнення українських захисників захистити свої родини, свою рідну землю, незалежність України та врятувати свій народ від повного знищення, не дозволяє їм покинути поле бою. Водночас останнім часом значно збільшилися випадки самовільного залишення частини (СЗЧ), що є досить небезпечним симптомом.
Виникає одне важливе питання, в першу чергу до Президента України – Гаранта Конституції та захисника прав людини в державі, А НА ЧИЄМУ БОЦІ ВИ, ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТ?
В той час коли наші захисники боронять країну від зовнішнього ворога, горстка самозванців, які якимось дивом, в супереч волі народу потрапила до управління державою, створили умови за яких більшість українців втратили можливість не тільки захиститися від свавілля зухвалих злодіїв, які узурпували владу в країні, а й позбавили народ впевненості у завтрашньому дні. Дуже хочеться вірити, що Президент ЗЕЛЕНСЬКИЙ знаходиться в полоні Єрмака та компанії, що він насправді бажає добра Україні та її громадянам!
Одним з яскравих аргументів щодо стану справ в країні, є відношення до України світової спільноти, яке останнім часом значно погіршилося. Навіть влада США відмовилася прийняти в якості Посла України, «члена команди Єрмака» пана УМЕРОВА. І таких прикладів ще можна навести чимало.
Вважаю, що усі українці, які дійсно прагнуть жити у європейській, правовій державі, мають замислитися, чи варто мовчки спостерігати, як нищать нашу країну. Впевнений, що при правильній організації, цілком можливо досягнути позитивного для держави та її народу результату – відновити справедливість та притягти до відповідальності тих, хто зневажає Конституцію та закони України, нищить права громадян.
Дозволю собі навести лише декілька прикладів, які красномовно свідчать про об’єктивність моїх доводів і вселяє віру в те, що ще не все втрачено:
На підставі зібраних матеріалів та вчиненню передбачених законом юридично-обґрунтованих дій, відсторонені від своїх посад начальники Святошинського районного в м.Києві та Київського міського ТЦК та СП, відправлені у відпустки разом зі своїми апаратами дві судді Київського окружного адміністративного суду та суддя Шевченківського районного суду м.Києва, є велика імовірність що проти останнього згодом буде порушено кримінальне провадження. Це тільки початок! Боротьба продовжується!
Порушено декілька справ, пов’язаних із захистом прав діючих військовослужбовців, порушених військовими посадовими особами органів військового управлінні військових частин.
Звісно публікувати матеріали справ станом на сьогодні не доцільно, ідуть службові перевірки, відкриті судові провадження спрямовані на відкриття кримінальних справ за фактом протиправної діяльності військових посадових осіб військових частин, ТЦК та СП, слідчих ДБР, суддів. Направлені звернення до ГПУ, НАБУ, САП, проводяться заходи із залучення міжнародних інституцій, тому розкривати аспекти цих справ, по-перше передчасно, по-друге – є порушенням таємниці слідства.
ЗМІНИТИ СТАВЛЕННЯ ОБРАНИХ НАРОДОМ УКРАЇНИ МОЖНОВЛАДЦІВ ДО СВОГО НАРОДУ, МОЖЛИВО ЛИШЕ ОДНИМ ШЛЯХОМ – РІШУЧИМИ ДІЯМИ ІЗ ДОТРИМАННЯМ НАЦІОНАЛЬНИХ ТА МІЖНАРОДНИХ НОРМ ПРАВА!
СЛАВА УКРАЇНІ !!!
ДАЛІ БУДЕ!
